Журнал Ринок цінних паперів України    Газета Цінні папери України    Бюлетень Цінні папери України    Журнал Акціонерне товариство

Головна

Пошук

Редакція

Передплата

Рекламодавцям

Відгуки читачів

Автори

Архів



 

 

№ 47-48 (943-944) 1 грудня 2016

ЗМІСТ

Критерії успіху

АУТСОРСИНГ НА ФІНАНСОВОМУ РИНКУ

Характерною особливістю сучасного ринку фінансових послуг є широке використання фінансовими компаніями аутсорсингу як у сфері ІТ-технологій, так і в сегменті забезпечення бізнес-процесів. При цьому одними з найбільш швидко зростаючих сегментів аутсорсингу є фінанси та бухгалтерський облік.

Від скромних починань упродовж 1990-х років аутсорсинг на ринку фінансових послуг, за оцінками експертів, протягом останнього десятиліття в середньому зростав до 10% на рік, і лише в останні роки темп зростання трохи уповільнився. Зокрема аналітики прогнозують, що до 2020 р. глобальний аутсорсинг на ринку банківських послуг, страхування та інших фінансових послуг зростатиме в середньому на 6%. Також очікується, що до кінця 2016 р. обсяг світового ринку аутсорсингу в сегменті фінансових послуг становитиме близько $200 млрд.

Однак зазначимо, що аутсорсинг фінансових послуг є досить новим явищем, тому як для учасників ринку, так і для регуляторних органів, при використанні аутсорсингу актуальними залишаються питання збереження конфіденційності інформації прозорості менеджменту, можливих ризиків і розподілу відповідальності перед регулятором ринку між основною компанією та компанією субпідрядником.

Ці питання сьогодні вивчаються як національними регуляторами фінансового ринку в різних країнах світу, так і такими міжнародними організаціями, як Базельський Комітет, Міжнародна організація комісій по цінних паперах, Міжнародна асоціація страхових регуляторів тощо.

Наприклад, Управління фінансового контролю (Financial Conduct Authority, FCA), яке є регулятором фінансового ринку Великобританії, в липні 2016 р. оприлюднило «Керівництво» для компаній, які використовують аутсорсинг ІТ-послуг. Мета цього «Керівництва» - допомогти фінансовим компаніям здійснювати ефективний контроль усіх аспектів аутсорсингу - від прийняття рішення про нього, вибору постачальника послуг і зовнішнього моніторингу й аж до припинення угоди про аутсорсинг Також у «Керівництві» міститься корисний перелік контрольних питань, на які компанії мають звернути увагу, перш ніж прийняти рішення про аутсорсинг, у тому числі питання, що стосуються проблем безпеки зберігання даних, ризик-менеджменту, доступу регуляторів і аудиторських компаній до приміщень компаній, які надають аутсорсингові послуги фінансовим посередникам тощо.

Центральний банк Сингапуру (The Monetary Authority of Singapore) також у липні поточного року оприлюднив «Керівництво» для фінансових інституцій, присвячене управлінню ризиками при аутсорсингу.

Резервний банк Нової Зеландії в серпні цього року оприлюднив фінальну версію консультаційного документа, що стосується зміни правил аутсорсингу в зареєстрованих банках. Зокрема новими правилами передбачається надання банкам більшої гнучкості в прийнятті рішення про аутсорсинг.

Термін аутсорсинг (outsourcing) означає укладення договору підряду із зовнішніми фірмами. Сьогодні аут-сорсингом називається бізнес-стратегія, що може бути сформульована так: компанія укладає договори субпідряду на всі види діяльності, що для неї не є домінуючими, зі сторонніми особами, які спеціалізуються саме на цих видах діяльності. При цьому сторонніми особами можуть виступати як афільовані по відношенню до корпоративної групи компанії, так і ніяк не пов'язані з нею.

Найчастіше компанії через угоди субпідряду отримують послуги, пов'язані з інформаційними технологіями, менеджментом, дистриб'юторськими послугами та логістикою, бухгалтерським обліком і фінансами, діяльністю кол-центрів та маркетингом.

Існує багато причин, що спонукають компанії до аутсорсингу, і не найменше значення серед них займають можливості істотного збереження коштів через передачу деяких функцій аутсорсинговій компанії, що користується перевагами ефекту масштабу, або ж має доступ до більш дешевої робочої сили в іншій країні.

Якщо узагальнити основні причини, що призводять до аутсорсингу певних видів діяльності, та ранжирувати їх в порядку зменшення їх значущості, то отримаємо такий розклад (в дужках наведений відсоток компаній та організацій, що використовує аутсорсинг з наведених причин):

- концентрація компанії на основній діяльності (55%);

- скорочення витрат і контроль над операційними витратами (54%);

- вивільнення ресурсів для інших проектів (38%);

- отримання доступу до можливостей світового рівня

(36%);

- недостатність власних ресурсів для здійснення певних видів діяльності (25%);

- скорочення витрат часу на реалізацію продукції

(18%);

- розподіл ризиків (12%);

- використання переваг офшорних компаній (12%);

- діяльність є складною для управління або вийшла з-під контролю (10%).

Фінансові посередники раніше звертались до аутсорсингу менш охоче, ніж компанії з інших секторів бізнесу, але в останні роки спостерігається стійке прискорення і розширення аутсорсингу й на фінансовому ринку. Одним із факторів, що гальмував розвиток аутсорсингу, було небажання власників відмовитися від повного контролю над своїм бізнесом. Проте поступово почало з'являтися розуміння, що в аутсорсинг передаються окремі види робіт, а не контроль над ними. Наприклад, Європейський Центральний Банк виділяє такі мотиви, що спонукають банки країн ЄС до аутсорсингу: зменшення витрат, доступ до нових технологій, концентрація уваги банку на основній діяльності, використання ефекту масштабу, вивільнення ресурсів, збільшення якості послуг та зростання гнучкості бізнесу.

Аутсорсинг може бути двох видів - національний та зарубіжний. Одним із видів зарубіжного аутсорсингу є офшорний аутсорсинг, або, як ще його називають, офшоринг, який передбачає передачу некритичних для бізнесу процесів компаніям в інших країнах, для яких характерні більш низькі витрати. Досить популярними юрисдикціями для офшорного аутсорсингу є Індія, Мексика та Філіппіни. Проте в останні роки популярними також стали країни Східної Європи, в яких рівень розвитку фінансової системи й ІТ-технологій досить високий, а вартість робочої сили значно нижча, ніж, наприклад, в Західній Європі чи США.

Незважаючи на те, що вагомість аутсорсингу в фінансовій діяльності зростає досить швидко, моделі аутсорсингу в банківському, страховому та фондовому

секторах дещо відрізняються. Багато страхових компаній та менеджерів фондів сьогодні здійснюють аутсорсинг інвестиційного менеджменту зовнішнім чи пов'язаним із групою компаній. Одним із факторів зростання обсягів фінансового аутсорсингу є необхідність скоротити витрати, що необхідні для здійснення експертизи нового ринку, на якому компанія планує розпочати свою діяльність, і зробити це можна якраз за рахунок залучення сторонньої компанії. Проте угоди з аутсорсингу можуть завдати компанії-замовнику таких послуг і певної шкоди.

Наприклад, у Німеччині зростає кількість кредитних інститутів, що аутсорсингують управління позиками спеціалізованим постачальникам таких послуг які мають назву «кредитні фабрики». Останні спеціалізуються на бек-офі-сному обслуговуванні кредитів та закладних. Проте мали місце й випадки, коли кредитні інститути здійснювали аутсорсинг не тільки процесу обслуговування кредитів, а й прийняття рішень щодо надання стандартних роздрібних позик і нестандартних позик невеликого розміру. Результатом таких дій стала неспроможність кредитного інституту здійснювати моніторинг наданих «кредитною фабрикою» нестандартних позик, хоча носієм усіх ризиків був саме кредитний інститут. Тому важливо, щоб аут-сорсинг кредитних послуг здійснювався лише за умови, коли здійснення аутсорсингу не впливає на здатність менеджменту управляти ризиками, й тільки у випадку стандартизованого роздрібного кредитування бізнесу, оскільки лише наявність чітких стандартних критеріїв оцінки та прийняття рішень постачальником відповідних послуг є гарантією позбавлення кредитних інститутів від подібних ризиків.

Часто банки здійснюють аутсорсинг такої діяльності, як інформаційні технології, обслуговування кредитних карток і чеків, а також надають інші електронні клірингові послуги. Посилення конкуренції на ринку послуг, які раніше традиційно надавались банками, з боку компаній, що надають послуги «електронного гаманця», взаємного кредитування та інших фінпослуг, спонукають банки знижувати свої витрати, використовуючи показник вартості послуг як інструмент боротьби за клієнтів. Тому вони змушені звертатися до аутсорсингових компаній, які використовують сучасні технології автоматизації процесів, що дозволяє банкам збільшувати свою ефективність і зменшувати витрати.

Проте, наприклад, проведене австралійським регулятором ринку дослідження банківського аутсорсингу свідчить, що близько третини банків мали формалізовану політику аутсорсингу - вони не здійснювали централізований моніторинг за операціями, що передані в аут-сорсинг, та могли погано керувати власними ризиками.

Таким чином, окрім значних вигод і переваг, які мають фінансові інститути від аутсорсингу, його використання супроводжується ще й серйозними ризиками. Прора-хунки у виборі аутсорсингової компанії або оптимальної форми взаємодії можуть призвести до значних проблем або навіть до руйнування бізнесу, оскільки досить поширеними є випадки неналежного ставлення постачальників послуг до виконання своїх обов'язків. Крім того, при здійсненні фінансовим інститутом аутсорсингу своїх ключових функцій він ризикує потрапити в довгострокову залежність від постачальника послуг, а можливе банкрутство останнього може мати для фінансової компанії досить важкі наслідки.

У цілому можна виділити такі ключові ризики, з якими може зіткнутись компанія, що використовує аутсорсинг:

1. Стратегічний ризик:

- постачальник послуг може здійснювати діяльність на свій власний розсуд, що може суперечити або не відповідати стратегічним завданням компанії;

- неможливість запровадження всебічного нагляду за діяльністю постачальника послуг.

2. Ризик репутації:

- поганий сервіс від аутсорсингової компанії;

- взаємодія з клієнтами не відповідає загальним стандартам компанії;

- діяльність сторонньої компанії не відповідає етичним чи іншим стандартам компанії.

3. Операційний ризик:

- технологічні помилки;

- недостатні фінансові можливості для виконання зобов'язань;

- ризик того, що компанія вважатиме здійснення постійного нагляду за діяльністю постачальника послуг складним або надмірно вартісним.

4. Ризик виходу:

- обмежені можливості компанії щодо повернення послуг до власної країни, що пов'язано з недостатньою кількістю в компанії необхідного персоналу або з можливістю втрати накопичених інтелектуальних цінностей;

- ризик того, що запроваджена компанією стратегія виходу (відмови від аутсорсингу) виявиться недоречною. Це може бути наслідком надмірної залежності компанії від однієї фірми-постачальника послуг або дуже високих втрат при терміновій відмові від аутсорсингу.

5. Країнний ризик:

- політичний, соціальний та законодавчий клімат у країні розташування аутсорсингової компанії можуть створити додаткові ризики.

6. Ризик доступу:

- угоди аутсорсингу зменшують можливість компанії своєчасно надавати регуляторам звітність та іншу інформацію.

Проте, незважаючи на наявні ризики, аутсорсинг з кожним роком набирає все більшого значення як для фінансових, так і для промислових компаній.

Найбільш стрімкий розвиток послуг аутсорсингу фінансовим компаніям спостерігається в Індії, Китаї, Малайзії та на Філіппінах. При цьому деякі американські та європейські компанії заявляють, що передають певні функції в аутсорсинг в інші країни не тільки тому, що витрати там нижчі, а й тому, що стандарти вищі.

З іншого боку, в останнє десятиліття американські та європейські політики все частіше виступають на захист місцевих працівників. Зокрема в США неодноразово підіймалось питання заборони надання державної допомоги тим компаніям, які залучають робочу силу з-за кордону, що шкодить національному ринку праці. Особливо це стосується країн, що розвиваються. Наприклад, американську компанію General Electrics звинувачують у тому, що в період із 2004 по 2014 рр. кількість її співробітників у США скоротилася з 165 тис. до 136 тис. (на 17,6%), в той час як кількість співробітників за кордоном зросла на 19% - до 169 тис.

У країнах СНД практика використання аутсорсингу вже досить розвинена, але в основному йдеться про аутсорсинг ІТ-послуг та бухгалтерського обліку.

В Україні відносна новизна фінансового аутсорсингу поки що не дозволяє потенційним користувачам цієї послуги комплексно оцінити можливі ризики. Відсутнє і законодавче підґрунтя для здійснення міноритарними інвесторами нагляду за процесами аутсорсингу в акціонерних товариствах, оскільки аутсорсинг може використовуватись і як інструмент вимивання коштів компанії. Однак розвинені країни світу вже близько підійшли до вирішення цих проблем, і ознайомлення з їх досвідом може стати корисним.


Наталя ШАПРАН,
кандидат єкономічних наук

Продажа CD диска с архивом библиотеки 2002

 

©  2001 - 2017  www.securities.org.ua
   




Торговый Центр OnlineЖенская одеждаМужская одеждаДетская одеждаТехника и ЭлектроникаКомпьютеры и Офис
Строительство и ИнструментыСпорт, Туризм, КемпингДом и БытКрасота и ЗдоровьеАвто и МотоФильмы, Музыка, Игры, Программы
Каталог МагазиновКаталог ТоваровКаталог БрендовАкции и СкидкиНовости и ОбзорыУслуги
Информационно-поисковый обозреватель товаров и услуг HotSale